У січні Служба безпеки України затримала в Києві білоруську журналістку Інну Кардаш за підозрою в шпигунстві на користь КДБ. У Білорусі вона писала для Радіо Свобода, була власним кореспондентом київського телеканалу “112 Україна”, а в 2020-му переїхала до Києва і влаштувалася в інформагентство “Інтерфакс-Україна”.

За весь цей час Кардаш ніколи не проявляла симпатій до режиму Лукашенка, її навіть затримували під час протестів опозиції в Мінську. Але, за версією слідства, вона була на зв’язку з представником КДБ ще з 2019 року, а у 2025-му її завербували. Як стверджує СБУ, після цього вона влаштувалася в Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими й передавала звідти таємні документи. Кардаш вини не визнає.

Журналісти Суспільного поспілкувалось із колишніми колегами Кардаш, побувало в неї на судах та розповідає про її шлях від роботи в незалежних медіа до арешту за роботу на КДБ.

“Під прикриттям журналістської діяльності”

27 січня СБУ заявила, що разом із головним управлінням розвідки “запобігла проникненню агентки білоруського КДБ до підрозділів Сил оборони.

“За результатами багатоетапної спецоперації в Києві затримано глибоко законспіровану шпигунку, яка працювала на КДБ РБ із 2015 року”, — йшлося в пресрелізі СБУ.

На опублікованому спецслужбою відео екіпіровані бійці затримують імовірну агентку в кафе. Вони штовхають на підлогу чоловіка, з яким вона сиділа за столиком, а тоді вручають їй якісь документи.

У пресрелізі СБУ уточнила, що “вороже завдання виконувала 35-річна громадянка Білорусі”, яка “діяла під прикриттям журналістської діяльності та використовувала цю роботу та зв’язки своїх колег для розширення особистих контактів серед українських політиків, військових та іноземних дипломатів”. За даними спецслужби, вона “збирала розвіддані про діяльність китайських дипломатів в Україні та влаштувалася до одного зі штабних підрозділів воєнних підрозділів нашої держави”.

Згодом стало відомо, що затриману звати Інна Кардаш. Вона народилась у місті Заславль неподалік Мінська. На її сторінці у Facebook вказано, що вона навчалась журналістики у Європейському гуманітарному університеті, який після закриття білоруської владою в 2004 році переїхав до Вільнюса.

У 2016 році її перші матеріали опублікувала білоруська служба Радіо Свобода — усі стосувались України. Зокрема, Кардаш записала інтерв’ю з білоруським добровольцем, який брав участь в АТО, та з перемовником із боку України в мінський “тристоронній контактній групі” Романом Безсмертним. Матеріал вийшов під пророчим заголовком “Росія може використати Білорусь як плацдарм для нападу на Україну”.

“Їй були потрібні публікації у ЗМІ для звіту в університет, вона запропонувала свої тексти мінському бюро, — цитує Радіо Свобода свого співробітника, який працював у білоруському бюро в ті часи.

Через рік Кардаш влаштовується власним кореспондентом телеканалу “112 Україна” в Мінську й готує сюжети про події, пов’язані з Україною. Редактори, які з нею працювали, розповіли Суспільному, що робота давалась Кардаш важко: вона не мала досвіду на телебаченні й не говорила українською.

“Її треба було всього навчити. Зрозуміло, що в неї нічого не виходило. Найяскравіший спогад — вона починала плакати, щойно ми починали тренувати включення наживо, — розповідає Суспільному редакторка “112 Україна” тих часів, яка побажала залишитися анонімною. — Щиро хотілося заспокоїти й мотивувати дівчину, яка, як здавалося, дійсно хоче навчитися професії. Але в мене особисто не було часу займатися її навчанням, тому сюжети мені доводилося писати за неї”.

Кардаш робить матеріал із зони відчуження в Гомельській області для телеканалу “112 Україна”. Білорусь, листопад 2019 року. сторінка Інни Кардаш у facebook

“Я побачив, що людина неспроможна”

У червні 2020 році Кардаш висвітлювала масові протести прихильників опозиції напередодні виборів, де її разом з іншими журналістами затримали силовики в цивільному. Кардаш писала, що її посадили в автозак, який дуже швидко заповнився затриманими. Там не було чим дихати, а силовики морально тиснули й застосовували силу до тих, хто опирався. Журналістка написала, що потім всіх привезли до райвідділу, де в неї перевірили документи та відпустили. Наступного дня вона поскаржилась у фейсбуці, що за час президентства Лукашенка в Білорусі не покарано жодного силовика, який незаконно затримував журналістів.

Момент затримання Інни Кардаш білоруськими силовиками в Мінську під час протестів опозиції 19 червня 2020 року. Марія Войтович/сторінка Інни Кардаш у facebook

Невдовзі Кардаш переїхала до Києва і влаштувалася політичним оглядачем в “Інтерфакс-Україна”. Власником та директором цього агентства тоді був Олександр Мартиненко — відомий журналіст і колишній прессекретар президента Леоніда Кучми.

“Тоді від нас пішов президентський кореспондент і ми доволі довго шукали людину. Абсолютно прозоро, через різні пошукові системи. І її резюме потрапило спочатку до приймальні, потім до Мартиненка. Так і взяли”, — розповів Суспільному теперішній директор “Інтерфакс-Україна” Єгор Болтрик.

На новому місці Кардаш, зокрема, записувала інтерв’ю з високопосадовцями — наприклад, головою Офісу президента Андрієм Єрмаком чи генпрокурором Андрієм Костіним. Деякі матеріали вона готувала разом зі своїм шефом Мартиненком.

У травні 2024 року він помер. Новий головний редактор Дмитро Кошовий був незадоволений роботою Кардаш і через пару місяців після свого призначення вирішив звільнити її. “Я побачив, що людина неспроможна й не виконує своїх обов’язків”, — пояснив Кошовий Суспільному.

На запитання, як Кардаш справлялася з роботою раніше, він сказав, що вона працювала спільно з Мартиненком, і “невідомо, чиєї роботи було більше”.

“Зі смертю Мартиненка напрямок [новин від президента] провис. Схоже, що він закривав його сам”, — сказав Кошовий.

Новина про співпрацю Кардаш із білоруським КДБ шокувала нового головреда “як обухом по голові”. “Для нас це неприємна історія. Тому що так чи інакше вона торкається Мартиненка. А для нас це людина, яка всіх зібрала в одному агентстві. І ця історія кидає тінь на те, що людина так довго відбудовувала й на що поклала життя”, — каже Кошовий.

Інна Кардаш разом з директором “Інтерфакс-Україна” Олександром Мартиненком бере інтервʼю у голови Офісу президента Андрія Єрмака. Київ, серпень 2022 року. сторінка Інни Кардаш у facebook

“Хочеш мене чомусь повчити? Думаю, не варто”

У березні 2025 року Кардаш вийшла заміж за білоруського добровольця, який на той момент кілька років воював за Україну. Через 10 місяців її затримали. Під час обшуку в неї вдома СБУ вилучила дві тисячі доларів, техніку та “предмет циліндричної форми із написом “Тротилова шашка 75г”. Офіс генпрокурора оголосив Кардаш підозру в шпигунстві. У тексті підозри йдеться, що з 2019 року вона “постійно підтримувала контакти з громадянином Білорусі, який для неї здійснював конфіденційне співробітництво зі спеціальними службами Республіки Білорусь”.

СБУ опублікувала фрагменти телефонних розмов, на яких, як стверджує спецслужба, знайомий із КДБ пропонує їй співпрацю та обіцяє три тисячі євро щомісяця. “Приймає рішення вас прийняти перша людина нашої країни. Тобто тільки троє людей знають про вас”, — каже чоловік. Що на це відповіла Кардаш, СБУ не опублікувала.

За версією слідства, журналістка погодилась і “не пізніше 6 вересня” її співрозмовник сказав їй поїхати в Будапешт для “конфіденційної розмови”. Кардаш приїхала в Угорщину 16 вересня, купила там новий телефон, зідзвонилася з людиною з КДБ, і “в ході розмови він залучив її до конфіденційного співробітництва” зі спецслужбою.

Після повернення Кардаш влаштувалася до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, який є підрозділом Головного управління розвідки. СБУ опублікувала записи розмов, де журналістка розповідає, як вона готується до проходження детектора брехні.

“Я розуміла, що рано чи пізно в мене буде поліграф і я готувала себе до цього. І ти зі стрьомними питаннями працюєш у голові. Не те щоб переконуєш себе у зворотному, воно так не працює”, — каже вона комусь на записі прослуховування в своїй квартирі.

За даними слідства, під час роботи в Координаційному штабі з 21 листопада до 19 грудня Кардаш фотографувала службові документи й записувала усні розмови колег “з метою подальшої передачі представникам іноземної держави”.

СБУ також опублікувала фрагмент відео з квартири Кардаш, де вона “намагається завербувати воїна Сил оборони”. ТСН стверджує, що це “командир бойового підрозділу, який не зміг встояти перед звабливою білорускою”. Ба більше, у сюжеті “1+1” Кардаш називають “білоруською Мата Харі” та кажуть, що вона “зробила секс своїм основним козирем”. Ці твердження широко розлетілися інтернетом. Але пізніше на суді прокурор сказав, що насправді на цих кадрах Кардаш намагається завербувати свого чоловіка. На відео розмови фрази білоруски скомпільовані, контекст до кінця не зрозумілий.

“Ти хочеш пояснити мені, людині з десятирічним досвідом стажу в службах, як це працює? Ти хочеш мене чомусь повчити? Я думаю, не варто… Тобі було розтлумачено, чим, як і що, — каже на записі вона. — Тебе ніхто ні до чого не примушує. Взагалі. Не хочеш — не треба… Це не КДБ — це набагато вище. Ніхто мене в цьому житті не чіпатиме. Особисто для мене це п*здець добре… Тебе ніхто не чіпатиме…

“Це так не працює, — відповідає її чоловік. — І ти зі своїм десятирічним стажем мала б це зрозуміти”.

“З умовами в СІЗО просто триндець”

Після затримання Шевченківський суд Києва заарештував Кардаш. Засідання відбувалося без журналістів. Білоруску захищає адвокатка з Центру безоплатної правової допомоги Катерина Юсупова, її послуги оплачує держава. Вона подала скаргу на арешт, Київський апеляційний суд розглянув її 16 лютого. Захисниця переконувала, що на волі Кардаш нікуди не втече, а підозра необґрунтована.

“Документи, які нам були відкриті, не доводять злочину, в якому обвинувачується моя підзахисна. Тим паче вона повідомляла й роз’яснювала і в суді, і під час допиту слідчого, в чому саме полягало спілкування, яке їй закидають як шпигунство”, — сказала Юсупова.

Позиція Кардаш залишилася незрозумілою. Вона брала участь у засіданні через відеозв’язок із СІЗО, а якість з’єднання була дуже поганою.

Прокурор наполягав, що журналістку треба залишити під арештом. За його словами, підозра підтверджується записами прослуховування, а також експертизою, яка засвідчила, що Кардаш пересилала кураторам таємні документи. Також прокурор додав, що “вживаються заходи щодо її обміну з білоруською стороною”.

“І що, білоруська сторона згодна з обміном?” — уточнила в нього суддя.

“Я не маю цих даних, просто це зараз іде комунікація між ними”, — сказав прокурор.

Апеляційний суд залишив Кардаш під вартою.

Через місяць у Шевченківському районному суді відбулося ще одне засідання щодо продовження арешту. Кардаш була на ньому особисто, але суддя на прохання прокурора перевела слухання в закритий режим. Тож позиція самої журналістки знов залишилась невідомою.

Суддя Шевченківського райсуду Києва Антоніна Кваша зачитує рішення про продовження тримання під вартою журналістки з Білорусі Інни Кардаш, яку в січні затримали за підозрою в шпигунстві на користь КДБ. Київ, 18 березня 2026 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко

Коли суддя вийшла із зали для написання рішення, Кардаш була розлючена й сварилася з прокурором. Вона скаржилася, що “з умовами в СІЗО просто триндець” і “її там угроблять”.

“Я про це нічого не знав і слідчі теж. Напишіть на нас, щоб вас забезпечили”, — відповів прокурор.

“Мені просто цікаво, а яке завдання виконувала? Ви ж чудово знаєте, що я не співпрацювала з КДБ!” — лютувала Кардаш в боксі для підсудних.

“Це ми вирішимо далі”, — відповів прокурор.

“А, “ми вирішимо”? Що я співпрацювала?! Виходить так?!” — сказала підозрювана.

Відповідати на запитання Суспільного вона відмовилась. Невдовзі до залу повернулась суддя й оголосила рішення: продовжити Кардаш арешт до 20 квітня. У цей день закінчується строк досудового розслідування і в СБУ буде вибір: продовжувати слідство чи направляти справу в суд для розгляду по суті. Якщо суд зрештою ухвалить обвинувальний вирок, Кардаш загрожуватиме від 10 до 15 років колонії.

Автори: Олексій Арунян, Іван Антипенко

Джерело: Суспільне