Державні та проурядові ЗМІ Білорусі в останні роки помітно зблизилися з російською пропагандою: у телеефірах транслюють кремлівські наративи про війну з Україною та зовнішні загрози, говорять про «колективний Захід». У перші місяці 2026 року вечірній прайм-тайм білоруських телеканалів на 60% складався з програм російського виробництва або ж за участю росіян.

Журналісти видання «Вот Так» поспілкувались з медіаекспертами та представниками опозиції, щоб зрозуміти, який вплив Росія чинить на медіапростір Білорусі через шість років після того, як до країни прибув «десант» із співробітників кремлівських ЗМІ.

Як «російський десант» відновив білоруську пропаганду

У серпні 2020 року після масових затримань та побиття протестувальників білоруські медики вийшли на вулиці на знак солідарності з постраждалими. На той час влада заперечувала застосування насильства щодо тих, хто не погоджувався з результатами президентських виборів. Біля ізолятора на вулиці Окрестіна Олександр Барсуков (на той момент — заступник голови МВС) бездушно заявив: «Жодних знущань не було».

Пізніше білоруські державні телеканали показали  сюжет з протестами лікарів, а потім надали слово російським медикам, які засудили мирні акції. «Не піддавайтеся на провокації. Ви присягнули служити здоров’ю нації», — переконував один із них. Цей сюжет, ймовірно, підготували російські журналісти: у титрах Білорусь назвали «Білорусією», що нехарактерно для місцевих ЗМІ.

Одним із перших, хто повідомив про те, що наприкінці серпня 2020 року в Мінську висадився пропагандистський десант із Москви,  написало РБК — здебільшого це були співробітники російської служби Russia Today. Причому до столиці Білорусі приїхали як журналісти, так і технічний персонал. Прес-служба RT,  за даними «Єврорадіо» повідомляло про 32 співробітників Ruptly та самого телеканалу в Білорусі.

«Це, певною мірою, був десант штрейкбрехерів, до того ж ідеологічно мотивованих», — згадує другу половину серпня 2020 року голова Білоруської асоціації журналістів (БАЖ) Андрій Бастунець. За його словами, після звільнень за власним бажанням і страйків співробітників державних ЗМІ в ефірі стало бракувати людей: програми скорочували, транслювали архівні кадри, а звичні формати телешоу, де, наприклад, працювали двоє ведучих, стали виходити з одним.

1 вересня Лукашенко  подякував  кореспонденту RT Костянтину Придибайлу та іншим московським пропагандистам, технічних фахівців та особисто Маргариту Симоньян за допомогу «у цей складний момент».

Як розповів РБК співробітник Агентства телевізійних новин (АТН), бригада RT у Мінську знімала та монтувала свої сюжети самостійно. Вже готовий контент передавали АТН. Вони, у свою чергу, показували матеріали у своїх новинах.

Зі слів джерела «Медузи», фахівці з Москви проводили для співробітників «Белтелерадіокомпанії» майстер-класи про те, як висвітлювати політичні події та подавати новини. Білоруські кореспонденти також супроводжували російських колег під час зйомок.

З появою «російського десанту» змінилася й подача інформації. Як зазначається в  аналізі  Sense Analytics та Media IQ, після нетривалого періоду розгубленості через протести, страйки та звільнення телевізійників білоруське телебачення «повернулося до максимальної ідеологічної заангажованості».& nbsp;

У ефірі переважала «антимайданна» agenda, критика протестів та Координаційної ради, просувалася ідеологія «обложеної фортеці» та були постійні нападки на Польщу й Литву. Цю риторику підкріплювали нові для білоруського державного телебачення російські та українські експерти, орієнтовані у своїх поглядах на Москву.

Програма телеканалу ОНТ. Фото: Олексій Кириленко / Х

Від українських біженців до «нацистів» і «бандерівців»: як змінилася риторика в білоруських ЗМІ після 24 лютого 2022 року

З початком повномасштабної війни Росії проти України зближення Мінська та Москви вийшло на новий рівень: російські війська  використовували  територію Білорусі для вторгнення в Україну, а через два роки в країні  розмістили  російську тактичну ядерну зброю.

Сьогодні Росія в білоруській пропаганді — найближчий  союзник, важливий економічний  партнер,  «братня» країна  зі спільною культурою та історією. Союз Москви та Мінська державні ЗМІ РБ описують, зокрема, через спільне протистояння  «гібридній війні колективного Заходу».

У січні-лютому 2026 року близько 60 % прайм-тайму займали програми російського виробництва або передачі за участю росіян. Такі  дані  наводить БАЖ у останньому моніторингу трьох державних телеканалів РБ.

Війна стала однією з ключових тем, у висвітленні якої білоруські ЗМІ зблизилися з російською пропагандою. Як зазначає в розмові з «Вот Так» медіааналітик і головний редактор порталу Media IQ Надія Білохвостик, 24 лютого 2022 року російські наративи практично відразу перекочували до сусідньої країни: з’явилися формулювання про «денацифікацію» та інші звичні для Кремля виправдання вторгнення.

« При цьому до 2022 року білоруські державні ЗМІ висвітлювали війну на Донбасі значно обережніше — наприклад, багато розповідали про прийом українських біженців і не використовували російську термінологію про «нацистів» та «бандерівців», — пояснює Білохвостик.

Після початку повномасштабної війни оцінна лексика стала повсякденною. Білоруська пропаганда регулярно називає українську владу  «нелегітимною»  та  «фашистською», говорить про  «нацизм»  у Києві та прагненні членів НАТО воювати  «до останнього українця». Володимир Зеленський у цій картині світу постає як  «бездушний і жорстокий лиходій».

Як пропаганда просуває образ Лукашенка-миротворця

Незважаючи на очевидне зближення з російською пропагандою, білоруська пропаганда не стала її повною копією, вважає голова БАЖ Андрій Бастунець.  Особливо помітно це у ставленні до самої війни. За словами головного редактора порталу Media IQ Надії Білохвостик, Росія наповнює своє суспільство мілітаристськими настроями та закликами на кшталт «можемо повторити». У Білорусі така риторика не прижилася. Натомість білоруські ЗМІ роблять акцент на страху перед війною та образі Білорусі як мирної країни.

«Ми живемо під гаслом „якби не було війни“. І саме на цьому й грає білоруська пропаганда. Вона каже людям: „Подивіться, навколо війна, а у нас над головою — мирне небо“», — додає Білохвостик.

За словами експертів, головний «гарант миру» в цій парадигмі — незмінний «Батька».& nbsp;

«Практично в усіх передачах — а іноді навіть майже в усіх сюжетах — у білоруській пропаганді присутній Олександр Лукашенко як батько нації, як рятівник нації, як гарант миру», — зазначає голова БАЖ.

Олександр Лукашенко розповідає в інтерв’ю американській телекомпанії «Ньюсмакс» про свій «мирний план» для України. Фото: president.gov.by

У провладних Telegram-каналах та інформаційних порталах стверджують, що саме завдяки Лукашенку є  «чисте й мирне білоруське небо»  та  «не буде похоронів, як в Україні».

«Пропаганда націлена на те, щоб створити у білорусів враження, що виключно завдяки своєму диктатору Білорусь не вступила в гарячу фазу війни», — зазначає в розмові з «Вот Так» голова Народного антикризового управління (НАУ) та заступник керівника Об’єднаного перехідного кабінету білоруської опозиції Павло Латушко.

Якзазначає у своїх аналізах iSANS, практично всі позитивні моменти в країні — безпека, стабільність, економічне благополуччя, спокійне життя — провладні ЗМІ в Білорусі пов’язують із діяльністю однієї людини. Причому часом культ особистості доходить до абсурду. економічне благополуччя, спокійне життя — провладні ЗМІ в Білорусі пов’язують із діяльністю однієї людини. Причому часом культ особистості доходить до абсурду. Наприклад, пропагандист ОНТ Ігор Тур  розповідав, як після приїзду Лукашенка до Гродно припинився дощ.

Як білоруська пропаганда пояснює посилення мілітаризму та заперечує участь у війні

Образ мирної країни не заважає білоруській пропаганді виправдовувати військове посилення країни. Розміщення російської ядерної зброї в країні співробітник ОНТ пояснює  «необхідністю захиститися від загрози з боку НАТО». Самого Лукашенка він порівнює з котом Леопольдом із «ядерним щитом», який протягом багатьох років закликає сусідів «жити дружно». На «Білорусі 1» те, що відбувається, називають « останнім попередженням після погроз із західного напрямку ».

Приблизно така сама логіка присутня й щодо участі Мінська у повномасштабній війні. За спостереженнями головного редактора проєкту MediaIQ Надії Білохвостик, Лукашенко та підконтрольні державі ЗМІ прагнуть представити країну не як учасника вторгнення, а як сторону, яка лише дозволила проводити на своїй території військові навчання і потім опинилася втягнутою в «СВО» — так у Росії та Білорусі називають війну проти України.

«Білоруська пропаганда ніколи не згадує, що Білорусь є співучасником російського вторгнення, хоча у світі її визнано співагресором. Немає й наративу про те, що російські війська рушили на Київ з Білорусі», — зазначає Білохвостик.

Лукашенко, який до війни  очолював рейтинг найпопулярніших зарубіжних політиків в Україні, часто  каже, що не хоче війни з українцями.

Білоруські військовослужбовці. Фото: Вадим Савицький / AFP

Окуповані території та українські діти: як Мінськ і Москва виступають єдиним фронтом

З початку повномасштабної війни пропаганда Путіна та Лукашенка також зблизилася у висвітленні життя на окупованих територіях України. Формально Білорусь, як і раніше, не визнає їх російськими. Але в державних ЗМІ Донбас став частиною російської картини світу. Білоруські пропагандисти регулярно їздять туди, знімають репортажі з російського боку та використовують російську термінологію.

Одними з перших — у червні 2022 року — на окуповані території  вирушили  кореспондентка «Білорусі 1» Ксенія Лебедєва та ведучий СТВ Григорій Азаренок. У 2024 році Лебедєва  висвітлювала  російські «вибори» у «нових регіонах», а у 2025 році разом з Азаренком  випустила  книгу «Донбас — Новоросія. Білоруський погляд».

Григорій Азаренок із СТВ, Ксенія Лебедєва з «Білорусі 1» та Людмила Гладка з СБ у Маріуполі. Фото: «Дзеркало» | Новини / Telegram

Пропагандистка «СБ. Білорусь сьогодні» Людмила Гладка теж не раз  бувала  на окупованій українській землі. У 2024 році  вийшла  її книга «Уроки Донбасу. Спеціальний репортаж», де Гладка відтворює російські наративи.

За словами медіааналітика Надії Білохвостик, такі поїздки потрібні не лише для просування російської версії війни, а й для контрасту з мирним життям у Білорусі: «Пропаганда працює на цьому: “Цінуйте те, що у нас є”».

Ще один загальний наратив — вивезення дітей з окупованої території України. І  Мінськ, і  Москва  відкидають звинувачення в незаконному переміщенні українських дітей із захоплених Росією населених пунктів і називають цей процес «рятуванням» їх від війни. У сюжетах білоруської пропаганди  розповідають, як діти оздоровлюються в таборах.

Від«кольорової революції» до військової загрози: як змінилася риторика щодо Польщі та країн Балтії

Заостанні шість років образ Польщі та країн Балтії у білоруських державних ЗМІ трансформувався від «організаторів протестів» до потенційного військового супротивника. У 2020 році Польщу та Литву насамперед пов’язували з протестами: розповідали про потенційну  кольорову революцію,  політтехнологах  та  Telegram-каналах із Варшави та Вільнюса.

Після 2022 року риторика в білоруських ЗМІ стала жорсткішою і більше нагадує російську: Польщу та країни Балтії регулярно зображують як східний фланг НАТО, який  нарощує  озброєння,  підтримує Україну  та  готується  до військового конфлікту з Союзною державою. Особливо  дістається  Варшаві. У білоруській пропаганді Польщу охрестили  «військовим плацдармом НАТО», країною, залежною від Вашингтона, та центром білоруської опозиції.

Крім того, сусідні країни зображуються як неблагополучні та небезпечні для життя: державні ЗМІ Білорусі розповідають про  мілітаризацію,  економічних проблемах  та  зростанні  злочинності. Ці наративи перекочували й на місцевий рівень: наприклад, у районні газети  « Світлагорські новини»  та  «Гродненська правда», які раніше висвітлювали лише місцеві події.

При цьому влада та населення цих країн у білоруській пропаганді розмежовуються: уряди сусідніх держав зображуються  як ворожі та «погані» , тоді як мешканців Польщі та Литви — « хорошими»  і нібито зацікавленими у дружбі з Білоруссю.

Ця риторика розрахована не лише на білоруську аудиторію. Так, для роботи з громадянами Польщі після 2023 року активно використовують польськомовне Міжнародне радіо «Білорусь». Як повідомлялося раніше  писав «Вот Так» — на його YouTube-каналі щодня публікують по кілька програм. Один із постійних ведучих — колишній польський суддя  Томаш Шмідт, який у 2024 році втік до Білорусі.

Томаш Шмідт показує посвідчення судді під час прес-конференції, на якій він попросив політичного притулку в Білорусі. Фото: БелТА

До ефірів цього YouTube-каналу запрошують і інших представників Польщі: від прихильників конспірології до ультраправих активістів. Серед них — Мацей Мацяк. На президентських виборах 2025 року він  занял передостаннє місце з 0,19 % голосів. Під час передвиборчих дебатів Мацяк  заявив, який захоплюється Путіним.

Під виглядом європейських ЗМІ: що відомо про ймовірну підготовку нового пропагандистського проєкту Кремля для Білорусі

Нзважаючи на помітне зближення білоруської та російської пропаганди, Москва, ймовірно, готує для Білорусі новий пропагандистський проєкт. Про це «Вот Так» розповіло джерело, обізнане з ситуацією. За його словами, Росія планує створити медіаресурси, замасковані під польські та литовські, щоб ще ефективніше просувати в Білорусі російський порядок денний. Їм дозволять дозовано критикувати Олександра Лукашенка, щоб виглядати незалежними та завоювати довіру аудиторії.

Згідно з даними джерела, обговорення проєкту розпочалося у 2025 році. З боку Кремля ним займався Олексій Журавльов, на той час заступник начальника Управління президента РФ з прикордонного співробітництва. Після кадрових перестановок проєкт, як запевняє джерело «Вот Так», перейшов до нового управління під керівництвом Вадима Титова, колишнього топ-менеджера «Росатома».

«Головна мета Кремля — проникнути в білоруське інфополе не через державні ЗМІ, що дискредитували себе, на кшталт RT чи РІА «Новини», а під виглядом незалежних європейських експертів та ЗМІ», — стверджує джерело.

За його словами, виконавцем пропагандистського проєкту для Білорусі є Олександр Носович, головний редактор порталу «Євразія. Експерт», а фінансовими питаннями, зокрема здійсненням виплат та виставленням рахунків через сторонні структури, доручено займатися Сергію Маленку, заступнику начальника Управління президента Російської Федерації з прикордонного співробітництва.

Головний редактор Rubaltic.ru Олександр Носович. Фото: «Росспівробітництво»

Маленко й раніше займався питаннями, пов’язаними з роботою ЗМІ. Так, у вересні 2025 року він  представляв  Адміністрацію президента Росії на форумі «Прикордоння без кордонів», що відбувався у Смоленську. На цій зустрічі обговорювали об’єднання медіапростору прикордонних регіонів Росії та Білорусі.

« Учасники дійшли одностайної думки, що для протистояння інформаційним викликам з боку недружніх країн журналістам Союзної держави потрібно створювати затребуваний, актуальний контент, що відображає творчий інформаційний порядок денний двох країн, а також об’єднати зусилля для його просування», —  писало  про підсумки форуму видання Smolnarod.

Зі слів джерела, завдання проєкту під керівництвом Носовича — просувати російське бачення спільної історії Білорусі та Росії й протидіяти зростанню білоруської національної самосвідомості.

«Вот Так» не може до кінця підтвердити достовірність цієї інформації. Опитані редакцією експерти про підготовку такого проєкту не чули. При цьому представник білоруської опозиції Павло Латушко вважає такий сценарій цілком реалістичним:

«Ми з вами щодня стикаємося з дезінформацією, з гібридною інформаційною агресією. Не можна виключати, що такі плани дійсно існували».

«Зменшуватися точно не буде. Збільшуватися вже нікуди»

Павел Латушко вважає, що російський вплив на білоруську пропаганду перебуває на критично високому рівні та системно впливає на державу. При цьому, за словами головного редактора порталу Media IQ Надії Білохвостик, подальше посилення російської присутності в медіапросторі Білорусі залежить, зокрема, від перебігу війни та загальної політичної ситуації: «Зменшуватися точно не буде. Зростати, на мою думку, вже нікуди».

Председатель БАЖ Андрій Бастунець вважає, що білоруська пропаганда навряд чи повністю розчиниться в російській. Він вважає, що білоруські ЗМІ переймають російські наративи, але у власних матеріалах адаптують їх під внутрішній порядок денний.

При цьому російський вплив виходить далеко за межі преси — через культурні та ідеологічні проєкти, зазначає Білохвостик. Росія в цьому сенсі, каже медіааналітик, «тримає Білорусь у залізному захваті».

Наступний етап посилення впливу Латушко пов’язує вже з обмеженням доступу до незалежної інформації. На його думку, Білорусь може піти російським шляхом і обмежити доступ до YouTube та інших незалежних платформ.

Авторка: Поліна Шандрак

 Джерело: ВОТ ТАК