26 грудня правоохоронці повідомили про підозру начальнику СІЗО №3 у Кізелі Пермського краю Вячеславу Перевозкіну. З тексту підозри стали відомі деталі утримання в цьому місці несвободи міського голови Дніпрорудного Євгенія Матвєєва.
Про це повідомляє «Слідство.Інфо».
Зокрема, через побиття Матвєєв вже не міг ходити, непритомнів, але медичної допомоги чоловіку не надавали. 7 вересня 2024 року він помер, а начальник СІЗО під час перевірки примусив інших бранців брехати про причину смерті Матвєєва.
Раніше редакція вперше оприлюднила інформацію про те, що Євгеній Матвєєв загинув саме у СІЗО Кізела.
Міського голову Дніпрорудного Запорізької області Євгенія Матвєєва росіяни викрали у березні 2022 року під час окупації. Матвєєв разом із містянами намагався не пропустити окупаційні війська до міста. Одного дня Матвєєву телефоном повідомили, що росіяни затримали на блокпосту автобус із працівниками Запорізького залізорудного комбінату. Міський голова відправся туди, аби допомогти людям. Зрештою, працівників комбінату звільнили, а Євгенія Матвєєва натомість захопили у полон.
У грудні 2024 стало відомо про те, що росіяни закатували у полоні Євгенія Матвєєва, а його тіло передали в Україну під час репатріації. Чоловіка поховали у Бучі на Київщині.
Двоє військовослужбовців, яких звільнили з російського полону 2025 року, розповіли «Слідству.Інфо» про те, що міського голову Дніпрорудного до смерті побили під час так званої прийомки у СІЗО №3 міста Кізел Пермського краю РФ. Їх також утримували у цьому місці несвободи.
«[У Кізелі] забили мера Дніпрорудного. І там через пару днів він помер від побоїв. — Тобто він пробув цю «прийомку», а потім пішов у камеру? — Так. Скоріше за все, занесли його в камеру, а не пішов», — каже військовий Данило, якого обміняли у квітні 2025-го.
26 грудня правоохоронці оголосили про підозру начальнику СІЗО Кізела Вячеславу Перевозкіну, з якої стали відомі нові деталі утримання та загибелі Євгенія Матвєєва. Зокрема, слідчі підтвердили, що чоловіка справді били під час «прийомки» 5 вересня 2024 року. Йому наносили удари руками, ногами, гумовими кийками, змушували виконувати фізичні вправи та здійснювали психологічне насильство. «Прийомка» тривала близько 4 годин.
Після «прийомки» Матвєєва перемістили в камеру з низькою температурою. Тюремники не давали чоловіку теплого одягу, гарячої води, засобів гігієни, ліків, обмежували в їжі та воді. Все це відбувалося за вказівками начальника СІЗО Вячеслава Перевозкіна. Ходити в туалет можна було лише за командою.
Після жорстокого побиття Євгеній Матвєєв більше не міг самостійно стояти та ходити, а також непритомнів. Проте медичної допомоги чоловікові не надавали.
Увечері того ж дня, 5 вересня, Євгенія Матвєєва побили знову. Щонайменше 8 тюремників вивели всіх із камери та били руками, ногами, гумовими кийками по всьому тілу. Повертаючись до камери, Євгеній Матвєєв спіткнувся. За це співробітники СІЗО знову вивели його в коридор та побили повторно.
Вже за 2 дні, 7 вересня 2024 року, Євгеній Матвєєв помер.
«Смерть настала від закритої тупої травми тулуба з множинними переломами ребер, ушкодженням легень та листків плеври», — уточнюють правоохоронці.
Після смерті очільника Дніпрорудного у слідчому ізоляторі провели перевірку. Начальник СІЗО Вячеслав Перевозкін намагався приховати справжню причину смерті Матвєєва й примусив військовополонених та цивільних бранців давати неправдиві свідчення. Українці були змушені стверджувати, що Євгеній Матвєєв помер сам, а не через дії співробітників ізолятора.
СІЗО №3 міста Кізел Пермського краю РФ
Крім того, як стало відомо з тексту підозри, до СІЗО у Кізелі Євгенія Матвєєва росіяни утримували у СІЗО №2 міста Таганрог Ростовської області РФ.
Раніше «Слідство.Інфо» відшукало військового, якого етапували з Таганрога до СІЗО Кізела разом із журналісткою Вікторією Рощиною, яка теж загинула у російському полоні. Слідство стверджує, що з моменту прибуття до Кізела Рощина вже була у тяжкому стані, але Вячеслав Перевозкін натомість «організував умови, що погіршували її становище». А під час ранкової перевірки, за кілька днів до смерті, Рощину побили.
Агенція ідентифікувала Вячеслава Перевозкіна у розслідуванні. Проте відповідно до даних, які відшукали журналісти, Перевозкін у вересні 2024 був не начальником СІЗО, а його заступником. Втім слідчі покликаються на наказ Федеральної служби покарань, яким Перевозкіна було призначено виконувачем обов’язків. Журналісти ж натомість збирали інформацію з відкритих джерел та російських баз, де було вказано, що Перевозкін став начальником СІЗО у листопаді 2024-го, а до того ізолятором керував 39-річний Віталій Спірін.
У разі доведення провини Вячеславу Перевозкіну загрожує від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне. Йому інкримінують статтю 438 Кримінального кодексу України («Порушення законів та звичаїв війни»).
