Увечері 15 лютого на острові Балі зник українець. Те, що спочатку виглядало як кримінальне викрадення з вимогою викупу, виявилося значно страшнішим. Журналісти  отримали доступ до матеріалів справи, які не потрапили до українських медіа, і з’ясували: за зникненням Ігоря Комарова стоїть міжнародний злочинний синдикат, а індонезійська поліція, схоже, не поспішає розкривати всю правду.

Згідно з офіційним повідомленням поліції Індонезії від 28 лютого, Ігор Комаров був викрадений у районі Джимбаран під час мотопрогулянки з друзями. Злочинці діяли злагоджено: використовували орендований мінівен Toyota Avanza для перевезення жертви до заздалегідь підготовленої вілли. Там Комарова змусили записати відеозвернення про викуп у прямому ефірі.

Сума, яку він озвучив у записі, приголомшує — 10 мільйонів доларів США.

Попри підготовку злочинців, правоохоронцям вдалося знайти слабку ланку. Слідство зрушило з місця після затримання спільника, ідентифікованого як С. Н., якого перехопили під час спроби втечі до Західної Нуса-Тенгари. Це потягнуло за собою підозри ще шістьом особам — RM, BK, AS, VN, SM та DH.

ДНК не бреше

Надія знайти Ігоря живим танула з кожним днем. Криміналісти дослідили віллу та автомобіль викрадачів. Результат підтвердив найгірші побоювання: регіональна поліція Балі повідомила, що плями крові, виявлені на місці злочину та всередині транспортного засобу в Табанані, за результатами ДНК-аналізу збігаються зі зразками, наданими матір’ю Комарова.

Після цього полювання на підозрюваних вийшло за межі одного острова. Індонезійська влада ініціювала видачу “червоних повідомлень” Інтерполу щодо шістьох іноземців. У базі Інтерполу вони фігурують не лише за статтею “викрадення людини”, а й за спробу вбивства та вимагання. Серед розшукуваних — росіяни Микола Петрик та Сергій Мойсеєв, казахстанець Владислав Аханов, а також троє громадян України: Денис Галушко, Роман Мельник і Василь Немеш.

Журналісти “Стоп Корупції ТБ” зазначають: ініціали цих осіб повністю збігаються з тими, що раніше фігурували в офіційних зведеннях балійської поліції. Стверджувати зі стовідсотковою впевненістю, що йдеться про фігурантів саме цієї справи, редакція не береться — проте збіг імен, локації та кримінальних статей важко назвати випадковим.

Те, про що мовчить поліція

Окремою темою стали розчленовані людські останки, які місцеві жителі знайшли біля гирла річки Вос у Банджар-Кеден, село Кетевель, район Сукаваті, округ Гіаньяр. Через значне розкладання візуальна ідентифікація виявилася неможливою. ДНК-тестування тривало.

Речник поліції Балі Аріасанді повідомив: лабораторні тести, проведені у Центрі судово-медичної лабораторії Національної поліції в Джакарті, зіставили ДНК-профіль знайдених решток із генетичними зразками, наданими батьками зниклого українця.

Проте журналісти  виявили дивну розбіжність: офіційний сайт поліції звітував лише про ідентифікацію слідів крові на віллі, тоді як великі індонезійські медіа відкрито писали про ДНК-експертизу саме знайдених решток — і посилалися при цьому на слова того самого речника. Редакція надіслала прямий запит до Jakarta Globe щодо джерел цих даних, однак відповіді так і не отримала.

“Це не перший випадок”

Ситуацію прокоментував очевидець, якого редакція ідентифікує як Василя Тимошенко — людину, добре обізнану з реаліями острова:

“Балі — райський острів. Але на цьому острові багато злочинності, багато корупції. Присутня організована злочинність. Я особисто знаю про чотири кейси кіднепінгу за останній рік — двоє людей з України, двоє з росії”.

Хоч імен він не назвав, журналісти вийшли на конкретний слід.

Той самий синдикат

Кейс Сергія Домогацького став публічним лише завдяки його медійності та відчайдушному допису в соцмережах. Увечері 18 жовтня 2025 року він описав власне викрадення:

“Чорний мінівен Toyota Alphard перегородив мені шлях, з нього вийшли двоє індонезійців у поліцейській формі. Вони зняли мене з мотоцикла і затягнули в машину. Мене били та катували електрошокером, одягли мішок на голову і душили. Вони вклали пістолет та пакунок із невідомим порошком у мої зв’язані руки і сказали: якщо я не перекажу їм 1 000 000 доларів — сяду у в’язницю”.

У своєму блозі Домогацький назвав імена та навів фотографії осіб, яких вважає причетними до злочину. Серед них — Арон Геллер (ізраїльтянин), якого він вважає організатором викрадення; Ахмед (чеченець із російським паспортом); Ісрапілов Руслан (30.06.1965, чеченець, російський паспорт) — якого він називає ватажком банди; Катков Руслан (1993 р. н., російський паспорт) — одним із керівників; Абубакар (чеченець, російський паспорт) — виконавцем “брудної роботи”.

Але найважливішим стало інше свідчення Домогацького — вже після зникнення Комарова:

“Нове викрадення на Балі. Люди з Чечні викрали молодого туриста з України. Це ті самі люди з Чечні, які викрали мене. На третій день після викрадення вбитого туриста Ігоря Комарова мій друг, співробітник поліції, повідомив мені, що операція з викрадення була організована Абубакаром”.