Навколо давно забутого скандалу щодо сумнівного продажу великого холодильного та логістичного комплексу Ice Terminal знову розгораються пристрасті. Але річ не у тім, що правоохоронні органи розпочали розслідування, а в тому, що власник Ice Terminal Юрій Осьмак через шість років раптово кинувся чистити Інтернет.

Про це повідомляє портал “Антикор”

Природно, ця зачистка спричинила зворотний ефект, погіршений тим фактом, що на видалення кількох матеріалів про продаж логістичного комплексу, які до того ж нічим не закінчилися, окрім незначних репутаційних втрат для самого Юрія Осьмака, кинуті значні сили та кошти, явно неадекватні щодо поставленої мети.

У чому суть скандалу з продажем Ice Terminal

Коротко нагадаємо, що у публікаціях ще 2020 року йшлося про сумнівний продаж великого холодильного та логістичного комплексу Ice Terminal, який був заставою за кредитом на понад мільярд гривень, узятим компанією «Міжнародна група морепродуктів» у державного Укрексімбанку.

Матеріал, який кинувся вичищати Юрій Осьмак, називався «Звідки в льоду гниє риба – питання на мільярд» і розповідав, як після того, як щодо Ice Terminal було розпочато процедуру банкрутства, оскільки фірма-власник термінала перестала погашати кредит, сам термінал дивним чином був виставлений на торги та проданий з аукціону.

Хто подарував Юрію Осьмаку 50 мільйонів доларів: загадка державного боргу Укрексімбанку

Хоча майно компанії «Міжнародна група морепродуктів» було арештовано, аукціон з продажу Ice Terminal усе одно було проведено, причому доступ на торги був обмежений: зокрема, представники Укрексімбанку, які сплатили гарантійні внески, не змогли взяти в ньому участь, тому що периметр об’єкта було оточено невідомими особами. Принаймні, вони самі так стверджували.

Як результат, актив було продано за вкрай занижену ціну — близько 28,2 мільйона гривень замість очікуваного мільярда (що становить лише 2,8% від суми заборгованості), і переможцями торгів виявилися компанії, пов’язані з Юрієм Осьмаком, який у державних реєстрах значиться як кінцевий бенефіціар низки пов’язаних фірм.

Хто подарував Юрію Осьмаку 50 мільйонів доларів: загадка державного боргу Укрексімбанку

Скандал навколо торгів, як уже згадувалося, пройшов практично непоміченим, хоча в кількох публікаціях, які Юрій Осьмак узявся зачищати через майже шість років, прямо вказувалося на ознаки маніпуляцій із судовими рішеннями, непрозорість торгів та організацію штучно обмеженої конкуренції на аукціоні. Усе це, на думку авторів розслідування, призвело до продажу стратегічного об’єкта практично за безцінь.

Основне питання розслідування – чиї інтереси захищають суди та ліквідатори, і чому стратегічно важливий об’єкт виявився реалізованим із таким величезним дисконтом, тоді як державний банк намагається домогтися проведення прозорих торгів, щоб компенсувати значні збитки – так і залишилося без відповіді, оскільки жодної реакції з боку правоохоронних органів на публікацію так і не виникло.

У чому причина зачистки?

Відповіді на питання, чому Юрій Осьмак раптово занепокоївся зачисткою слідів давно забутого скандалу, немає. Але припустити, причому з досить великою часткою ймовірності, можна. І підказка знаходиться в державних реєстрах. Насамперед – у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Точніше – у тому, чого в цьому реєстрі немає.

Тому що, хоча представники Укрексімбанку і заявляли про те, що їх не пустили на аукціон із продажу термінала, який перебував у заставі в їхньому банку, далі цих заяв справа не пішла. Судячи з того, що в реєстрах відсутній будь-який згад про спроби оскаржити продаж логістичного комплексу Ice Terminal, його ніхто й не оскаржував.

Єдина згадка про судові процеси, у яких фігурують назва «Укрексімбанк» і прізвище Юрій Осьмак, стосується банкрутства ТОВ «Айс Термінал», але позивачем виступає саме ТОВ «Айс Термінал». Втім, хто і з ким тут судиться, жодної різниці все одно немає – суд відмовився відкривати провадження за позовом. Що, мабуть, влаштувало всі сторони, тому що жодних оскаржень цього рішення суду не надходило ні від кого. Ані від ТОВ «Айс Термінал», ані від Укрексімбанку, ані від інших сторін у справі.

Хто подарував Юрію Осьмаку 50 мільйонів доларів: загадка державного боргу Укрексімбанку

Це можна пояснити лише одним: ніхто не був зацікавлений у стягненні заборгованості. Яка, нагадаємо, становила один мільярд гривень. За курсу долара у 20 гривень. А заборгував Юрій Осьмак, нагадаємо, державному Укрексімбанку. Тобто – державі. П’ятдесят мільйонів доларів.

Хто в долі?

Судячи з усього, це і є тією самою причиною, чому через шість років Юрій Осьмак раптово занепокоївся зачисткою Інтернету. І, найімовірніше, проблеми виникли не в нього самого, а в когось з Укрексімбанку чи Кабміну. Оскільки просто так відмовлятися від п’ятдесяти мільйонів доларів, як усі розуміють, ніхто б не став. А оскільки гроші ці були державними, то хтось же ухвалив рішення спустити все на гальмах?

Хто подарував Юрію Осьмаку 50 мільйонів доларів: загадка державного боргу Укрексімбанку

Як зазначається на сайті банку, «АТ «Укрексімбанк» є акціонерним товариством, 100% акцій якого належать державі в особі Кабінету Міністрів». І тому – увага, питання: хто приймав рішення подарувати Юрію Осьмаку п’ятдесят мільйонів державних доларів? Голова Укрексімбанку самостійно чи представник власника, тобто Кабмін?

Виглядає сумнівним, щоб із цього приводу проводилося засідання Кабміну та рішення було колегіальним. Принаймні, стенограм таких засідань виявити у відкритому доступі не вдалося. Та й немає їх – оскільки крали п’ятдесят мільйонів доларів у країни, як усі розуміють, тихенько. І рішення приймалося без зайвої публічності.

А ось тут також інтрига – чи брав участь у розподілі тодішній прем’єр Олексій Гончарук, чи цього великого державного діяча з дипломом МАУП у кишені, поки він катався на самокаті по зруйнованих для цих цілей коридорах Кабміну, просто вважали занадто дурним, щоб брати в долю? Відповіді немає.

Але питання виникають дуже цікаві. Не за гарні ж очі Юрію Осьмаку списали таку суму? Тож, видається, причина, через яку він раптово занепокоївся зачисткою слідів давно забутого скандалу, прояснилася. Але ось тільки в цьому випадку знову виникає питання – хто і на кого вийшов і чого вимагає? Поки що відповіді немає, але вечір, здається, перестає бути нудним.