Після масштабних терористичних ударів по енергетичній інфраструктурі Україна страждає від катастрофічного дефіциту електроенергії – як генеруючих, так і розподільчих потужностей.
Героїчними зусиллями енергетиків, які під кулями та бомбами відновлюють лінії електропередач, світло в будинки українців, лікарні та промислові підприємства подається в умовах нестабільних графіків. Вартість відновлення систем енергопостачання вимірюється роками та десятками мільярдів доларів. Кошти для цього шукають по всьому світу. Країна стала суттєво залежною від імпорту електроенергії, будівництва нових диверсифікованих альтернативних джерел та технічного стану блоків атомної генерації.
На цьому тлі за останні кілька місяців в інформаційному просторі України розгорталися атаки на ключовий орган управління в сфері енергетики – оператора розподільчих систем, компанію “Укренерго”. Ще з початку осені 2022 року компанії висувалися найрізноманітніші абсурдні звинувачення – від нібито корупційної закупівлі трансформаторів до закупівлі бронежилетів за завищеними цінами на початку війни. А нещодавно Вищий антикорупційний суд зобов’язав Національне антикорупційне бюро, а згодом і Державне бюро розслідувань відкрити справу щодо ексголови “Укренерго” Володимира Кудрицького нібито через звинувачення в корупції.
За даними місцевого антикорупційного видання “Наші гроші”, за першими атаками могли стояти представники Міненерго та Офісу Президента. Вони нібито мали намір взяти під контроль грошові потоки від експорту електроенергії до Європи, її розподілу, а згодом і над коштами на відновлення енергомереж після завершення війни. Нещодавно Кудрицький був звільнений з посади рішенням Ставки Верховного головнокомандувача. Нове керівництво, ймовірно, позбудеться всіх проявів неефективності свого попередника.
Втім, залишається одна важлива справа, яку неможливо персоналізувати на особі колишнього директора. І яка при цьому є лакмусовим індикатором справжніх антикорупційних намірів владної верхівки в Україні.
Енергетична корупція
Йдеться про невеликий, але по-своєму зухвалий український банк — «Альянс». Фабула його кейсу полягає в участі в схемі розграбування понад 700 млн грн коштів “Укренерго”, яку до початку 2024 року розслідувало НАБУ. Суть історії така. Восени 2021 року банк “Альянс” видав банківську гарантію компанії “Юнайтед Енерджі” на придбання електроенергії або здійснення будь-яких інших торговельних операцій. Банківська гарантія, за загальним правилом, означає, що в разі неспроможності покупця оплатити товар це за нього зробить банк. Принаймні, так система працює у світі.
“Альянс” видав гарантій “Юнайтед Енерджі” на понад 1 млрд грн, що критично перевищувало кредитні ризики на одного клієнта. Але це була лише половина справи. Коли в березні 2022 року “Юнайтед Енерджі” звернулася до “Укренерго” за постачанням електроенергії, то не стала розраховуватися за товар, посилаючись на гарантію. “Альянс” відмовився відповідати за своїми зобов’язаннями, пославшись на формальності.
У результаті виникла ситуація, коли “Укренерго” (а фактично держава Україна) зазнало збитків (за різними оцінками, від 700 млн до 1,7 млрд грн залежно від того, враховувати чи ні пеню, штрафи та інші виплати). Тому НАБУ відкрило та розслідувало кримінальне провадження. Фігурантами стали чиновники “Укренерго”, які відпустили електрику ненадійному контрагенту, банк, а також покупець “Юнайтед Енерджі”. Остання входить до орбіти впливу Ігоря Коломойського, відомого в Україні та США олігарха, якого Вашингтон неодноразово звинувачував у схемах з відмивання коштів при купівлі американської нерухомості.
У кримінальному провадженні НАБУ оголосило в розшук голову правління банку “Альянс” – Юлію Фролову. Зараз вона переховується за кордоном. Паралельно “Укренерго” подало до “Альянсу” господарський позов про повернення грошей – тут уже фігурує сума в 1,2 млрд грн, оскільки йдеться про донараховану пеню. Верховний Суд України нещодавно постановив, що у справах про банківські гарантії виплати мають здійснюватися безумовно. Тому доля цієї виплати фактично визначена: банку “Альянс” доведеться розрахуватися з державою, а також понести відповідальність за кримінальними статтями.
Додаткові звинувачення
Втім, на цьому шляху фінансова установа встигла вплутати себе в інший корупційний скандал, також пов’язаний з антикорупційними органами. У господарському та кримінальному процесах інтереси банку “Альянс” захищає відома українська компанія “Міллер”. Її публічним обличчям є ветеран російсько-української війни, активіст і волонтер Масі Найєм, брат ексголови Агентства відновлення Мустафи Найєма. Останнього нещодавно звільнили з посади разом із віцепрем’єр-міністром з відновлення Олександром Кубраковим буквально перед приїздом американських ревізорів, які мали перевірити використання коштів платників податків США на відновлення України.
Так от, одному з адвокатів “Міллера” – Олексію Носову – оголосили підозру в спробі дати $200 тис. хабаря в інтересах банку “Альянс” з метою зміни підсудності. Хабарі планували дати детективам НАБУ та прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Зміна підсудності означала б, що голова правління Фролова не потрапить до реєстру корупціонерів, а отже, у банку будуть менші репутаційні проблеми в разі визнання її винною. Або ж адвокати вже мали на прикметі інший правоохоронний орган, який допоміг би “правильно” витлумачити законодавство на користь підзахисної.
Сумнівно, що ця операція могла здійснюватися без відома керівництва банку “Альянс”, хоча останнє активно заперечує свою причетність. Примітно, що Олексій Носов, серед іншого, є сином Сергія Носова, голови регіонального агентства відновлення в Житомирі. Отже, очевидно, що брати Найєми добре знали, кого беруть на роботу адвокатом. І дивно, що не могли передбачити такий корупційний крок з боку колеги.
Акціонери зі шлейфом
Для стороннього спостерігача історія банку “Альянс” могла б розставити все на свої місця. Навіть без особливого заглиблення в документи, а лише на основі відкритих офіційних даних на сайті Національного банку та самого банку “Альянс” і з публікацій в українських ЗМІ, можна зробити висновок, що ця установа дуже специфічна.
По-перше, візьмемо ключових акціонерів. Формально мажоритарним пакетом володіє 68-річний Олександр Сосіс, старий гравець на ринку страхування та фінансових послуг. Втім, як пишуть українські медіа, ключову роль у банку відіграє другий за розміром пакету акцій акціонер, голова наглядової ради Павло Щербань.
Павло Щербань – 40-річний підприємець із нахилом до ІТ та агросектору, однак факти його біографії можуть привести до фактичних бенефіціарів фінансової установи. Наприклад, буквально 5 років тому він був одним із ключових акціонерів ПАТ “Ясна поляна”. Це схемне акціонерне товариство, яке володіло акціями кептивного банку “Союз”. Банк “Союз”, у свою чергу, пов’язували з вузьким колом фінансистів, наближених до сім’ї президента-втікача Віктора Януковича, зокрема зі Сергієм Дядечком. У свою чергу, ці банкіри також були пов’язані з банком “Родовід”, до якого свого часу був причетний український олігарх Дмитро Фірташ.
Фірташ, слід нагадати, останні 10 років перебуває під домашнім арештом у Відні. При цьому американська правоохоронна система намагається отримати дозвіл на його екстрадицію з Австрії через зловживання на оборонних закупівлях.
Примітно, що низка видань в Україні переконана, що банк “Альянс” також фактично належить Фірташу або входить до сфери його бізнес-інтересів. Незважаючи на те, що Group DF підприємця неодноразово спростовувала це, в мережі є низка незаперечних доказів, коли банк «Альянс» запускав із хімічними підприємствами олігарха проєкти для агросектору, а також інші приклади того, як ці два активи можуть бути пов’язані.
Проблемний банк
Ще одна гілка, на яку варто звернути увагу, – це стан самого банку “Альянс” як фінансової установи. Згідно з офіційними повідомленнями Національного банку, установа отримувала численні штрафи за зловживання з облігаціями внутрішньої позики, метою яких могла бути легалізація кримінальних доходів, конвертація безготівкових коштів у готівку, наприклад, для уникнення сплати податків чи неофіційних розрахунків. У схемі навіть брали участь народний депутат та його помічник. Далі “Альянс” на постійній основі ігнорував аналіз фінансових операцій клієнтів, обходив вимоги фінансового моніторингу та заплющував очі на підозрілі транзакції.
Також у переліку клієнтів “Альянсу” довгий час була платіжна система GlobalMoney (у ЗМІ її пов’язували з діячами часів Віктора Януковича), через яку зловмисники фінансували діяльність незаконних терористичних угруповань “ЛНР” і “ДНР”. GlobalMoney звинувачували у виведенні з України не менше як 6,5 млрд грн. Із них близько 800 млн вивели через схему з оператором торгівлі електронікою – компанію “Алло”, одного з партнерів GlobalMoney в Україні, які продавали “електронні гроші” просто на своїх касах. Банк “Альянс” був фактично емітентом цих коштів.
“Виведення коштів” – це одна зі статей, за якою ЗМІ можуть пов’язувати “Альянс” та його діяльність із Фірташем. Згідно з одним із проваджень, через банк у 2017-2018 роках керівництво облгазів Фірташа могло незаконно виводити кошти, що призвело до значного збільшення боргу перед “Нафтогазом”.
Незважаючи на весь набір зловживань, штрафів від НБУ, кримінальних проваджень, в останні кілька років перед повномасштабним вторгненням Росії та після його початку банк “Альянс” регулярно отримував рефінансування Нацбанку. Наприклад, у 2022 році “Альянс” отримав майже 2,8 млрд грн рефінансу, у 2021 – 1,3 млрд грн, у 2020 – 1 млрд грн. Така прихильність до “Альянсу” з боку тодішнього керівництва регулятора виглядає тим більш дивною, що проблеми та ризикованість діяльності установи неозброєним оком бачили й ділові ЗМІ, й експерти, які прогнозували йому якщо не стрімкий вихід із ринку, то принаймні глибокі та багаторівневі перевірки (одне з кредитних агентств навіть відкликало рейтинг для банку, що є фактично визнанням переддефолтного стану).
Чи продовжить нове керівництво “Укренерго” судитися за належні йому 1,2 млрд грн із банком “Альянс” в умовах тотального дефіциту коштів на відновлення енергетичної інфраструктури? Чи буде Національний банк і надалі ігнорувати наявність такого “гнійника” на тілі фінансової системи, який, до того ж, ще й паразитує на державних коштах? Чи будуть суди і далі затягувати розгляд справи, очікуючи, в який бік хитнуться політичний маятник чи економічний флюгер? І чи буде і надалі коли-небудь незалежне та неупереджене НАБУ готовим стати на бік “Альянсу” в питаннях переслідувань їхніх опонентів – компанії “Укренерго”? Це питання, на які належить відповісти на всіх можливих рівнях, – від самої компанії та її акціонера, Міненергетики, до кураторів на вулиці Банковій, у Національному банку, уряді, а також серед міжнародних партнерів України. Адже від того, як компанії справляються, серед іншого, і з такими викликами, залежить якість проходження і наступних криз.
