Коли Андрій Веревський виводить Kernel Holding на нову угоду — купівлю “Агро-Регіону” за $100–110 млн із 41 тис. гектарів землі, — компанія вже живе всередині іншої історії.
Про це повідомляє “СтопКор”
Після емісії 216 млн акцій, що за ніч обвалила ціну з 26 до 1 злотого і дала Веревському 94% контролю, міноритарії пішли в суди; інвестор Павло Бойко заявляє про тиск після позовів; у Швейцарії Веревський судиться з журналістом Nick Feldman; а в Україні тим часом спливають історії перерозподілу аграрних активів за участі чернігівського нардепа Бориса Приходька та експортні схеми, через які під час війни бюджет міг втратити 1,5 млрд грн.
Агрохолдинг Kernel Holding з орбіти бізнесмена Андрія Веревського нині продовжує активні дії на українському ринку. Компанія готує придбання групи “Агро-Регіон” із земельним банком близько 41 тис. гектарів та елеваторною інфраструктурою, бенефіціарами якої через “ГАРНА СТОКГОЛЬМ ХОЛДИНГ АБ” є ексголова “Укроборонпрому” Айварас Абромавичус та Ларс Пітер Елам Хоканссон.
Про це пише видання Захід НЕТ. Орієнтовна вартість угоди — $100–110 млн, рішення має ухвалити Антимонопольний комітет України. До речі, це уже друга спроба, першого разу компанії не змогли домовитися щодо вартості компанії.
Для зовнішнього спостерігача це має вигляд чергового кроку великого аграрного гравця. Однак цей крок відбувається вже після подій, які докорінно змінили саму модель компанії та стали причиною гострого конфлікту з інвесторами.
Маніпуляції, емісія і порожні збори: як Веревський обіграв акціонерів Kernel
Ще на початку 2023 року Kernel був публічною компанією з великою кількістю міноритарних акціонерів. Засновник бізнесу Андрій Веревський залишався найбільшим акціонером, але не мав повного контролю.
Через підконтрольну структуру Namsen Limited йому належало близько 38% акцій (приблизно 41% голосів). Це означало, що головні рішення потребували підтримки інших інвесторів, а міноритарії зберігали бодай мінімальний вплив.
Протягом 2023 року ця ситуація була змінена. Контроль над компанією збирався комбінованим способом. Перший елемент — поетапний викуп акцій з ринку. Другий і вирішальний — додаткова емісія. А було це все зроблено у дуже цікавий спосіб і, ймовірно, у не дуже чесний. З 2022 року в польських медіа від імені Kernel почали активно з’являтися матеріали про війну в Україні, проблеми з експортом та навіть можливе припинення діяльності компанії.
Польський аналітик Міхал Жулавінські звернув увагу, що паніка була штучною, а акції Kernel піддавалися підозрілим маніпуляціям.
Мета зрозуміла: налякати польських акціонерів, змусити їх продавати пакети акцій і дозволити Андрію Веревському скуповувати контрольний пакет. Паніка спрацювала частково, але в травні 2024 року Україна відкрила експорт морем, і акції Kernel швидко зросли, стабілізувавши ринок. Компанія навіть оголосила про закупівлю двох балкерів для власного експорту.
Наступний крок Веревського — емісія нових акцій. У травні 2024 року на Кіпрі була зареєстрована компанія-прокладка Namsen LTD, а Kernel миттєво випустила 216 млн акцій. Namsen LTD купила їх і стала основним акціонером. Внаслідок акції на Варшавській біржі впали з 26 до 1 злотого за ніч. Інвестори в паніці змушені були продавати свої пакети. Веревський фактично одноосібно заволодів акціями.
А вже після цієї операції частка мажоритарного власника перевищила 94%. Простими словами: кількість акцій різко збільшили, а контроль зосередили в одних руках. Для міноритарних акціонерів це означало втрату будь-якого реального впливу на рішення компанії.
Понад те, вже після концентрації контролю компанія ухвалила рішення, яке остаточно загострило конфлікт. У грудні 2023 року загальні збори акціонерів Kernel вирішили не виплачувати дивіденди за фінансовий рік, що завершився 30 червня 2023 року.
Важливий момент: за цей період компанія офіційно задекларувала $299 млн чистого прибутку. Тобто йшлося не про збитковий бізнес і не про кризу. Рішення про нульові дивіденди було ухвалене в ситуації, коли понад 94% голосів належали одному власнику і голоси міноритарних акціонерів уже не мали значення.
Як пишуть польські медіа, поведінка Кернел взагалі є неприйнятною у співпраці з акціонерами. Наприклад, 11 грудня 2023 року мали відбутися щорічні загальні збори акціонерів Kernel у Люксембурзі. Ця зустріч обов’язкова за місцевим законодавством і мала дати міноритарним акціонерам реальну можливість впливати на рішення компанії. Однак, як розповідає д-р Рафал Жешотарський, який представляє групу міноритарних акціонерів, зборів фізично не було. Після прибуття в офіс Kernel разом із юристами та місцевим судовим приставом він виявив, що офіс порожній, рецепція нічого не знає, а “збори” зводилися лише до обробки pdf-файлу з голосуванням, завантаженого з Києва без підписів. Наступного дня Kernel опублікував перелік рішень, нібито ухвалених під час зборів 11 грудня, о 15:00 в Люксембурзі. З’ясувалося, що протокол підписала лише одна співробітниця, яка фізично з’явилася в офісі близько 16:40 — після втручання міноритарних акціонерів. Інші двоє осіб, які формально підписали протокол, не подали заяв про свою присутність.
Усі ці дії з боку Кернел викликали гучний міжнародний скандал, і цим компанія скомпрометувала інвестиційну привабливість України. Польські пенсійні фонди та інші інвестори об’єдналися для колективного позову до Люксембурзького суду і справу кваліфікували як економічне шахрайство у великих розмірах. Проте 28 березня 2025 року Люксембурзький суд відмовив у задоволенні позову міноритарних акціонерів, які намагалися оскаржити рішення Kernel Holding SA та її основного акціонера Namsen Limited щодо призупинення рішень ради директорів про випуск акцій у 2023 році.
Це рішення стало черговим етапом у довготривалому корпоративному конфлікті, який показує, наскільки складно міноритарним інвесторам захищати свої права проти контрольного акціонера, що має майже повний контроль над компанією.
Веревський у судових війнах: від конфлікту з інвесторами Kernel до поразки в Швейцарії
Інвестор Павло Бойко заявив, що після дій Kernel він почав допомагати міноритарним інвесторам компанії. За його словами, він організував їхні спільні дії та ініціював п’ять судових позовів, оскаржуючи рішення компанії, зокрема додаткову емісію акцій і подальші кроки щодо виведення акцій з Варшавської фондової біржі. Судові процеси, за його словами, відбуваються у Польщі та Люксембурзі, а ситуація привернула міжнародну увагу.
Після початку судових процесів Бойко заявив про переслідування в Україні. За його словами, проти нього відкрито кримінальне провадження за обвинуваченням в організації незаконного переправлення людей через кордон. Він називає ці звинувачення абсурдними та сфабрикованими і пов’язує їх появу з корпоративним конфліктом. Бойко також повідомив про обшуки, які стали серйозним психологічним тиском на його родину.
У квітні він виїхав з України, а в червні вивіз за кордон сім’ю. Бойко наголошує, що перетнув кордон на законних підставах. За його словами, підставами для виїзду були інвалідність матері та робота на стратегічному підприємстві. Він зазначив, що раніше неодноразово виїжджав і повертався, однак цього разу вирішив залишитися за кордоном до врегулювання ситуації навколо Kernel.
Проте Павло Бойко не один, з ким “воює” Веревський. Інвестор на своїй сторінці у фейсбуці повідомив, що подав позов на українського журналіста Nick Feldman за його інтерв’ю на YouTube. І зробив це в Швейцарії, незважаючи на те, що вони обидва є громадянами України.
Щоправда, суд в Швейцарії відмовив мільярдеру Андрію Веревському (Кернел) у забезпеченні його позову і зобовʼязав сплатити Nick Feldman 7500 швейцарських франків.
Kernel і 1,5 млрд гривень, які не дійшли до бюджету під час війни
Поки Kernel вирішував суперечки з акціонерами у Європі, на українському ринку спалахнув ще більш скандальний епізод — на тлі війни, коли державний бюджет і без того перебуває у критичному стані. Через порти Одеської області вивезли 750 тисяч тонн олії за період з травня 2024 до березня 2025, з них Кернел відвантажив тільки 325 тонн. І от цікаво, що 153 тисячі поставок доводиться перевіряти вручну. В експортному ланцюзі раптово запрацювали фірми-одноденки — “Ядро-трейд” і “Ядро-торг”, зареєстровані за тією ж адресою, що й структури Kernel.
Як пишуть медіа, розрахунки за відправки здійснювалися двома способами: офіційні постачання Kernel оплачувалися корпоративним чеком, а постачання через “Ядро-трейд” і “Ядро-торг” — простими переказами з картки на картку.
Схема працювала так: оформлювали експорт партій олії (24–26 тонн) через фірми-прокладки. Після доставлення вантажу ці фірми зникали з реєстрів, тому податок, який мав сплачуватися після виконання замовлення, стягнути було неможливо.
Як наслідок, схема дозволила вивести прибуток від експорту олії з-під податкового контролю. За оцінками експертів, така схема могла коштувати державі близько 1,5 млрд грн — кошти, які могли б бути спрямовані на підтримку бюджету та потреби країни у воєнний час, натомість осіли у кишенях.
Цей випадок демонструє, що навіть прибутковий агрохолдинг у період війни може перетворювати звичайну логістику на серйозний конфлікт із державою, коли корпоративні інтереси ставляться вище прозорості та контролю.
Таємні угоди Kernel: що приховується за формальною власністю
Агресивна корпоративна політика агрохолдингу Kernel, ймовірно, давно вже стала нормою, і один із найбільш резонансних її проявів — конфлікт навколо компанії “Агродім”. Після трагічної смерті нардепа Валерія Давиденка, засновника “Агродому”, контроль над більшою частиною підприємства перейшов до структур, пов’язаних із Kernel. Мати покійного, Валентина Давиденко, стверджує, що компанія використала договір про позику для недружнього поглинання підприємства та привласнила врожай.
2 липня 2020 року АМКУ дозволив структурі Kernel — компанії “Прогресивні інвестиційні стратегії” — придбати понад 50% “Агродому”. Валентина Давиденко звернулася до АМКУ із заявою про перегляд рішення, заявляючи, що вона контролювала компанію, а комітет ухвалив рішення на підставі недостовірної інформації. Через відсутність документів її заява залишилася без розгляду.
Kernel у 2020 році опублікувала спростування: компанія не була контрольним акціонером, а лише придбала 24% частки та надала кредит у $11 млн. Після дефолту позичальника зобов’язання щодо зворотного продажу частки припинилися, тож Kernel більше не мала юридичних зобов’язань щодо повернення акцій. Але тут є досить цікава інформація, про яку пишуть “Наші гроші”. Станом на січень 2019 року бенефіціаром компанії “Агродім” значилася Валентина Давиденко.
Проте з 13.05.2019 до переліку засновників також увійшли компанія “Прогресивні інвестиційні стратегії” із часткою 24,9%, Олександр Бедриківський із часткою 12% та Ірина Хомайко із часткою 51,1%, яку також пов’язують із А. Веревським.
У травні 2021 року на ту ж адресу та з тим самим директором зареєстрували нову компанію-клон — ТОВ СП “Агродім.” з копійчаним статутним капіталом у 10 тис. грн.
За словами Валентини Давиденко, селян змушували переукладати договори оренди землі на користь нового підприємства, що фактично дозволило Kernel збільшити свій земельний банк у Чернігівській області. А найцікавіше те, що засновницею нового “Агродому” стала така собі фізична особа Сліпенчук Оксана Вячеславівна.
Згідно з відкритими даними, Сліпенчук – це ФОП, яка виробляє меблі в Полтаві.
Чи не дивно, що вона, будучи в Полтаві, раптом зареєструвала компанію і почала набирати землю аж на Чернігівщині? Та й побула вона бенефіціаром аж один рік. І дивним чином компанія перейшла до рук Андрія Веревського.
Але і це ще не весь трагізм ситуації. У липні 2021 року в матеріалах Господарського суду Чернігівської області вперше з’являється компанія, зареєстрована у вільній економічній зоні ОАЕ. Ця структура має ту ж адресу та власника, що й колишня компанія Олексія Багрія — Markeb Overseas FZE. Через боргові зобов’язання офшор намагалася стати власником частки в “Агродомі”. Весь цинізм у тому, що Багрій тісно пов’язаний із соратником і другом покійного Давиденка Борисом Приходьком. Свого часу Приходько і Давиденко підозрювались у розкраданні з ПАТ “Аграрний фонд” 2 мільярдів 69 мільйонів гривень (або 250 мільйонів доларів за тодішнім валютним курсом). І обоє вони були співвласниками Терра Банку. До речі, саме Борис Приходько знайшов свого друга застреленим.
А про те, що Олексій Багрій у 2023 році виїхав за кордон із сином Приходька Даниїлом як волонтер для доправлення гуманітарної допомоги та не повернувся, уже писав СтопКор.
То що ж виходить? Приходько разом з Веревським віджимають бізнес покійного Давиденка? До речі, діяльність Бориса Приходька навіть чимось нагадує те, як працює Кернел (тобто Веревський). Адже у 2024 році Леонід Яковишин повідомив про ймовірне рейдерське захоплення його компанії “Земля і воля”, про що пише Політика і Компромат.
Історія Kernel Holding та Андрія Веревського демонструє, як корпоративні рішення, судові конфлікти й фінансові скандали можуть роками співіснувати з подальшим розширенням бізнесу. Попри міжнародні суди, втрату довіри інвесторів і питання до прозорості операцій, компанія продовжує укладати великі угоди, що ставить під сумнів ефективність контролю та наслідків для великого бізнесу в Україні.
Автор: Дмитро Слободяник
